Казочка на новий лад про Вовчика і Козенят

Автор: Н.А. Шабел, учитель української мови і літератури Городищенської ЗОШ І-ІІ ступенів Менського району Чернігівської області

Казочка на новий лад про Вовчика і Козенят

Інсценізація до Нового року
Дійові особи:
Коза – мама
Козенята (4 -5)
Вовк
Лис – коваль

Коза-мама.
Діти, йду я на базар.
Мушу, любі, вам сказать:
Тихо в хаті ви гуляйте
І чужим не відчиняйте.
Їздить з РЕМу перевірка,
А в кишені лиш п’ятірка,
Не сплатила ж я за світ,
То нікого ж не впустіть,
Бо лічильник перевірять –
Світ відріжуть, не повірять.
Не гасайте, не пустуйте,
На весь дім не галасуйте.
В м’яч не грайте, не стрибайте,
У розетку ніс не пхайте.
Сірники я поховала,
Плитку, газ повимикала…
Сир, сметану як продам,
То по жуйці всім вам дам.
Наче все…Замкніться в хаті
І на мене ви чекайте.
(Коза пішла)

1 козеня.
А як вовк прийде, то як?
2 козеня.
Ну ти, братику, дивак.
Чув, казала ж нам сусідка,
Що він десь на заробітках –
Десь у Чехії, чи де –
В лапи долари гребе.
3 козеня.
Вовк, скажу я, братці, вам,
Нині тут, а завтра – там.
Я боюся – от в чім річ.
Першим лізу я під піч.
4 козеня.
Заспокойся, брате, чуєш,
Як припреться – пожалкує.
(у двері стукають, козенята злякано принишкли)

Вовк.
Нумо, козлики дурненькі,
Відчиніть, це ваша ненька!
Я з базару вже прийшла,
Вам “Мівіну” принесла.
1 козеня.
Хлопці, це ж з якого часу
Мама цим страшенним басом
Раптом так заговорила?
Може, горло застудила?
2 козеня.
(ніби подивившись у вікно)
Це не мама, любий брате, –
Щось велике й волохате!
3 козеня.
Ну, кажи, чого замовк?
4 козеня.
Хлопці! Лихо нам! Це вовк!
(вовк стукає)

Вовк.
Ну, впустіть мене до хати,
Дурнуваті козенята!
1козеня.
Ми не впустим вас у хатку,
Якщо ви той самий дядько,
Що перевіряє світ.
Не упустим! Геть ідіть!
(козенята зникають, вовк сам)

Вовк.
М’яса хочу. Що ж робить?
Вже ж у животі бурчить.
Що ж, піду до коваля –
Голос хай мій виправля,
Щоб був лагідний, хороший,
На козячий наче схожий.

(вовк у лиса-коваля)
Вовк.
Слухай, куме, виручай.
Вмерти з голоду не дай
Викуй же мені, ковалю,
Голос ніжний, повний жалю,
Викуй же мені, козаче,
Голос, схожий на козячий.

Лис.
Вовче, а тебе шукали,
Із міліції питали.
Вовк. Тихо, дядьку, я в бігах,
Сотню дам – і по руках.

Лис.
Вовче, ти ж мене підводиш,
В кримінал мене уводиш.
І за послугу оту
Можу мати я статтю.

Вовк.
Дам я відповідь таку:
В тебе рильце теж в пушку.
Хто до курника вчащає
Молодих курчат тягає?
На, додам іще десятку,
Щоб було усе в порядку.
Що, вовчиську, до роботи?

Лис.
Відкривай поширше рота!

(вовк завиває – спочатку басом, потім поступово все тонше)

(козенята у хаті, чути стук)
Вовк.
Козеняточка, малята,
Ось і я вже, ваша мати.
Гей, дрібното, відчиніть,
Мамі в кошик зазирніть!
1козеня.
Мама! Швидше відчиняй!
…Це не мама…Це бабай!..
(вовка впустили)

Вовк.
Ха-ха-ха! Тепер попались!
Врятуватись сподівались?
Всі сюди з-під печі лізьте!
Всі шикуйтесь – буду їсти!
2 козеня.
Хоч ви, дядьку, дуже лютий,
Та, боюсь, діла не буде.
Їсти нас – проблем шукати
І болячок сто придбати.
3козеня.
Їсти, дядьку, нас не треба –
Самі ж кості! М’ясо де?
Навіть карієс на тебе
Після того нападе.
4 козеня.
Буде нудити весь час,
Як з’їсте ви, дядьку, нас.
Нападе на вас гастрит,
Зникне вовчий апетит.
1 козеня.
Буде печінки цироз,
А в придачу ще й (шепоче) пронос!

Вовк.
Що це ти, малий, верзеш,
Що і сам не добереш?

2 козеня.
Вам тут м’яса заманулось,
Та ніщо не підвернулось –
Лиш козлятина сама –
Наче кращого нема?!
3 козеня.
Чом ти, дядьку, ковбаси
По зарплаті не їси?
Їсти нас – одна морока!
Покажіть-но свого рота!
4 козеня.
Та ж зубів нема у вас!
Чого ж ви прийшли до нас?!

Вовк.
Годі, годі торохтіти!
У вухах почина дзвеніти!

1 козеня.
А у мене ще й вітрянка!
2 козеня.
А я не вмивався зранку!
Ми усі не дуже чисті!
Передумали нас їсти?

Вовк.
А вітрянка – то заразно?

Козенята.
Та-а-ак!

Вовк.
Не кричіть усі одразу –
Не второпаю нічого!
Заморочили старого!
Кізочка.
Що ж, мене скуштуйте, дядю.
Тут ось сорок грам помади,
Тут ось лаку з півкіла,
Й очі чорним підвела.
1 козеня.
Як з’їсте мою сестричку –
Мов ковтнете косметичку.
2 козеня.
А мене якщо з’їси –
Дуба, дядьку, враз даси.
Бо чорнобилець мій татко
І я – чорнобильське дитятко.
3козеня.
Щодо мене, то в наш дім
Не заходьте – сам вас з’їм!
Бо дивлюся залюбки
Я лише бойовики.
Телевізор я люблю,
З ним я їм і з ним я сплю.
Перед ним сиджу я доти,
Доки всю оту гидоту
До кінця не додивлюсь –
Потім з хлопцями я б’юсь.
4козеня.
Покажи йому прийомчик,
Щоб відкинув лапки вовчик!
(хапають Вовка, той пручається)

Вовк.
Ой, куди ж це я потрапив!
Та пусти ж ти мою лапу!

1козеня.
Дядьку, вам пора тікати,
Бо як прийде наша мати,
Як невдалим буде торг,
Гроші в тітки візьме в борг,
Бо за світ не заплатила,
Бурки нові не купила.
Ні субсидій, ні зарплати.
Буде лаять депутатів.
2козеня.
Дядьку, буде вам наука –
Тільки під гарячу руку
Попадіться нашій мамі!
Не жартуємо ми з вами.

Вовк.
Ну, вобще-то я не то…
Я піду вже…Де пальто?..
Вобщем, ..як же воно там…
Всім бай-бай. Спасибі вам…

3козеня.
На прощання можем дати
Ми безплатну вам пораду:
Сядьте, дядю, на дієту,
Їжте рисові котлети.
4козеня.
І щоранку регулярно
Пийте воду мінеральну.
1козеня. Ще відвідайте дантиста,
Психіатра й окуліста.

Вовк.
Дітвора ви – хоч куди –
Пальця в рота не клади!
Точно, точно піду завтра
Зранку я до психіатра.
(тікає геть)

2 козеня.
Та чого ви? Не тікайте!
Маму нашу зачекайте!

Вовк. (здалеку)
Буду пастись на лужку,
Ніж халепу мать таку.
Краще я піду, хлоп’ята,
Хробачків собі збирати.
(вовк зникає, з’являється коза)

Коза .
Ну, привіт, мої маленькі.
Як ви тут самі без неньки?
3козеня. Та нічого, мовчки грались,
Тихо книжечку читали.
Коза.
А мене щось так злякало –
Щось городом пробігало –
Мов нажахане, неслось.
Наче вовк, мені здалось.
3козеня.
То не вовк. Та що ти, мамо!
Їх давно тут не бувало.
Коза.
Хай не вовк. Та цур йому!
Ну а печива кому?
Ще для вас купила нові
Я прикраси ялинкові.
А найбільший мій сюрприз –
Зараз ми йдемо у ліс.
Вже пора до свят, малята,
Нам ялинку підшукати.
4 козеня.
Може зліпим по дорозі
Диво-бабу снігову
Й пісню гарну на морозі
Заспіваємо нову.