Історія про Святого Миколая

Історія про Святого Миколая

Миколай жив у місті Патарі в Малій Азії. Народився у 280 році.
Батьки Святого Миколая належали до одного з найвідоміших та найбагатших лікійських родів.
Довгі роки в них не було дітей. Миколай був їхнім єдиним, вимоленим сином.
Благочестиві батьки дбайливо виховували свого сина в християнському дусі.
Дядько Миколая був єпископом патарським. Хлопець ріс у добрі та любові,
але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість горожан.
Він як міг допомагав бідним родинам, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею,
він по ночах розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі убогих осель.
З часом люди довідалися про доброчинця і уже відкрито йшли до нього із своїми бідами та проблемами.
Ще замолоду для сиріт він став батьком, для бідних - милостивим подателем, у біді - помічником,
у горі - втішителем. Ще за життя люди вважали отця Миколая Святим.
Святий Миколай все знає про діток, усе хороше і погане записане у нього у великій книзі,
котру допомагають йому заповнювати ангели цілий рік. А якщо котрась дитина була нечемною
чи не хотіла вчитися, то замість Святого Миколая у чарівну грудневу ніч до нього прийде чортеня Антипко.
Воно залишить під подушкою непослуха пучок вербових різочок.
Іноді наука не іде без бука. Але то буває дуже рідко, бо дітки
у нас усі слухняні і добре вчаться на радість батькам.

Ішов Миколай лужком-бережком.
Святий Миколай із повним мішком.
Від хати до хати біленьким сніжком.
Ішов Миколай із повним мішком.   
Святий Миколай до діток ходив.
Всміхався, вітався, в дзвіночок дзвонив.
Тяжкий і великий у нього мішок.
А в ньому дарунки для чемних діток.
Ішов, усміхався крізь темну пітьму.
А зіроньки з неба світили йому!