22 січня – День Соборності України (Сценарії для проведення заходу)

Сценарії до Дня Соборності України можна скачати у вкладеннях нижче:

1. Виховний захід «Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг»

Ще матеріали до Дня Соборності України за посиланням: http://geographer.com.ua/content/den-sobornosti-ukrayiny

22 січня – День Соборності України: історичний екскурс

22 січня 1919 року проголошено договір про возз'єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки. В цей день над святковим синьо-жовтим Софійським майданом у Києві лунало величне: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу». Цей договір увійшов в історію, як акт злуки – акт об’єднання українських земель.

Століттями розірваний український народ визволився з неволі — Наддніпрянська Україна вийшла з Російської, а Західна Україна і Буковина — з Австро-Угорської імперій — і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі. Буковинське Віче 3 листопада 1918 року у Чернівцях, Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року на Закарпатті були важливими елементами об’єднання українських земель.

Важко було в той час вести переговори про об’єднання з представниками різних країв етнічно українських земель, а ще важче було боронити незміцніле державне об’єднання в умовах жорсткого наступу загарбників з різних сторін.

Затиснута між двома потужними силами — Атлантою з півдня і більшовизмом з півночі, — об’єднана УНР не мала сил для боротьби. А найголовнішою причиною поразки УНР була відсутність злагоджених дій керівництва країни. 92 роки тому українські політики сперечалися, не могли знайти порозуміння у державних справах. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, — писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. Важкий економічний і військовий стан в умовах взаємної недовіри політиків призвели до того, що вже через декілька місяців після проголошення Соборності більшовики захопили Київ, поляки Галичину, Закарпаття – Чехословакія, а Буковину Румунія, ще до проголошення об’єднаної УНР.

І хоча Акт злуки 1919 року виявився більше декларативним, ідея соборності продовжувала жити. 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді вивісив блакитно-жовті прапори (за що хлопців ув'язнили). 22 січня 1978 р. на знак протесту проти русифікації України біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року мільйони українців вийшли на головні автомобільні магістралі, утворивши символічний «живий ланцюг» від Києва до Львова, з метою демонстрації єднання українців та українських земель.
Уперше на державному рівнів День Соборності України відзначається з 1999 року відповідно до Указу Президента, як сказано у преамбулі «враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави». Цей Указ є похідним від прийнятої у 1996 році Конституції України згідно з якою Президент є Гарантом державного суверенітету та територіальної незалежності України. А відповідно Конституції України на Президента покладається обов'язок приймати рішення та виконувати дії, спрямовані на захист і зміцнення державного суверенітету, збереження цілісності та недоторканності території України у межах існуючих кордонів.

Джерело: http://www.bukinfo.com.ua/