Вірші до Дня матері

Колись давно, в далекому дитинстві…

Наталка Позняк

Колись давно, в далекому дитинстві,
Що терпко пахне чебрецем і м’ятою,
Дрібочучи між травами за матір’ю,
І, дивлячись на неї знизу вгору,
До болю мріяла про ту жадану пору,
Коли до матері – до неба доросту.
О, як я згадую тепер стежину ту.
Літа нестримно линуть в високості,
І вже до мами приїжджаю в гості,
І, дивлячись в тривожні рідні очі,
Я бачу, як до мене мама хоче,
З’єднавши у собі усі світи,
Як я колись до неба, дорости.
Спасибі Вам, спасибі, найрідніша,
Не переймайтесь, хай воно болить,
Після грози завжди буває тиша
Незаймана, як одкровення мить.
Нелегкий шлях лежить у край дорослості.
Але у всесвіті тривоги і біди
Зорить усмішка Ваша і дві постаті,
У тім дворі, де ждуть мене завжди.

*************************************************************************

Лист

Василь Симоненко

Знов листа мені прислала мати,
Невеличкий лист – на кілька слів.
Пише рідна, що навколо хати
Наш садок вишневий забілів.
Наче вчора бігав я до школи
І садив ті вишеньки малі,
А тепер гудуть над ними бджоли
І поважні пустуни-джмелі.
Слів таких і треба небагато,
Та вони, як весняні пісні,
Принесли в гуртожиток в кімнату
Теплі-теплі спогади мені.

**********************************************************************************

Микола Луків

МАТЕРІ

За все, що маю, дякую тобі,
За все, що маю і що буду мати…
Ночами сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати.

Немов пилину, світ мене крутив,
Ловив я мрію і мету високу.
Пробач мені, що тяжко завинив, –
Лишив тебе на старість одиноку.

Та й що я знав, коли із дому йшов,
Хіба я міг в ту пору зрозуміти,
Яка святиня – мамина любов,
Яка то мука – як лишають діти.

Аж отепер, як став я батьком сам
І час прийшов стрічать і проводжати,
Я знаю ціну тим святим сльозам,
Які тобі судилося спізнати.

Тому і сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати.
Тому спішу подякувать тобі
За все, що маю і що буду мати.

***********************************************************************************

ШАНУЙТЕ МАТЕРІВ

Лариса Козинюк

Шануйте матерів, святих Господніх дочок,
Бо їхні сльози — як густа роса —
З очей котилися повільно опівночі,
Нам кроплячи дорогу в небеса.

Щоб ми не дихали гріховним пилом світу
І не сліпив нам очі промінь зла,
Щоб ми могли протистояти вітру —
Молитвою нас мати берегла.

Щоб багатіли ми душею, а не грішми,
Ціну любові знали у житті…
Але розмови всі облишмо,
А пошукаєм почуття святі.

Ніхто з людей не любить так, як мати,
Ніхто не пробачає, як вона.
Їй перед Богом ще за нас відповідати,
А ми й не бачили, що в косах — сивина…

Що руки погрубіли від роботи,
Що зморшки впали на ясне чоло…
Але не зменшились душі її щедроти
І серце таке ж юне, як було.

Всі наші долі нею пережиті,
Їй біль дітей — немовби власний біль.
Її повчання — як волошки в житі,
А наш характер — як надутий джміль.

Її пісні, немов вечірні зорі,
Мережили нам безтурботні сни.
І коли снігом замітало все надворі,
Була нам мати квіткою весни.

Тож хай не в’яне материнська доля,
Хай не змовкає пісня на вустах.
Шануйте матерів — це Божа воля,
Вони ж свої нам віддали літа.

Нехай тепер радіють нашим крокам,
І щоб ці кроки — у небесний дім.
Немає матерів в нас одиноких,
Буває, діти залишають їх…

О, дай синівської нам, Господи, любові!
Дай слів прощення і подяки слів!
Щоб ми в житті завжди були готові
До ніг припасти наших матерів…

***************************************************************************

МАТИ

В’ячеслав Хурсенко

За плетеним тином хата маленька,
Чекає родину мати старенька,
І я поспішаю до рідного дому,
Забувши про горе, забувши про втому.
В натруджені руки я знов пригортаюсь,
Пробачте, що рідко, але сповідаюсь,
Про свої спокуси, що часто вам снились,
Про те, що ми, діти, до вас забарились.
О, мамо, я скучив за подихом печі,
За рідним садочком, що лине на плечі,
Я хочу присісти на збитім порозі,
І хліба поїсти, що сниться в дорозі.

**********************************************************************************************

ТАКА РОСА

В. Геращенко

Така роса,
Така роса прозора…
Стрічаю сонце
В полі за селом,
Де квіти польові,
Неначе зорі,
Торкає вітер
Лагідним крилом.
Аж ось, проміння
Розпростерло руки
І спрагло п’є,
Спиває всю росу.
І враз, стріпнувшись,
Подались на луки,
А я додому
Сонечко несу.
А ще в село
Несу пучок волошок.
Ці квіти ніжні
Синьо-голубі -
Тобі, моя єдина
І хороша,
Найкраща в світі,
Матінко, тобі.

**********************************************************************************************************

СЕРЦЕ МАТЕРІ

Олекса Ющенко

Я не забуду і на мить
Про ніжність сонячного серця.
В дитини пальчик заболить,
А в серці матері озветься.
І доброта, і теплота
Поєднані у серці тому.
Пролинули грімкі літа,
А пам'ять поверта додому,
Де твій дитячий милий світ,
Де вчила слову рідна мати,
Де на сторожі ваших літ
Було найважче їй стояти.

****************************************************************************************

Мама – то є наша совість.
Очі, що бачать усе.
Серце, що повне любові,
Хрест материнський несе.

Мама – то наше терпіння.
Мовчки лиш тихо зітхне
І пробачає дитині
Слово
Болюче й сумне…

Мама – то ночі неспані
Сльози, заховані вглиб,
Щоб лиш дитина із рання
Мала й покрівлю, і хліб

Щоби дитину по долі
Щастя промінчик знайшов
Всіх у житті нас рятує
Мами безмежна любов.

******************************************************

Молитва за маму

Є в мене найкраща у світі матуся,
За неї до Тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, небесна Ісусова Ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

******************************************************************

Мама

Як зима снігами, сивина у мами,
а життя минуло, ніби й не було.
розлетілись діти вже давно світами,
та забули стежку у своє село.

Білі заметілі просяться до хати,
Старість із вітрами плаче край вікна.
Онучат у мріях сповиває мати,
тиха, як молитва, добра і сумна.

Вийде за ворота, вмиється сльозами.
Тихо. А на груші закричить сова...
Приїздіть, хоч часом, у село до мами.
Поки вас чекає. Поки ще жива...

Соломія Українець