Вірші до 8 Березня

Гарне слово

Катерина Перелісна

Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово!
«Мамо, кашки!» – кашка є.
«Мамо, чаю!» – вже наллє.
«Мамо, спатки!» – вже роздітий,
І у ліжку, і укритий.
«Мамо, ніжку завʼяжи!»
«Мамо, казку розкажи!»
Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово!

 

Найкращий подарунок

Тамара Коломієць

На мамине свято,
На мамине свято
Хороших дарунків
Для мами багато.
Найкращий от тата –
Шовкова кофтина,
От старшого брата –
Барвиста хустина.
Од діда – картина
Велика у рамі,
Та мій, мій найбільше
Сподобався мамі.
Погляньте який:
На вікні на осонні –
Альпійські фіалки
Цвітуть у вазоні.
На мамине свято,
На мамине свято
Я в гості весну
Запросив у кімнату.

 

Колись давно, в далекому дитинстві…

Наталка Позняк

Колись давно, в далекому дитинстві,
Що терпко пахне чебрецем і м’ятою,
Дрібочучи між травами за матір’ю,
І, дивлячись на неї знизу вгору,
До болю мріяла про ту жадану пору,
Коли до матері – до неба доросту.
О, як я згадую тепер стежину ту.
Літа нестримно линуть в високості,
І вже до мами приїжджаю в гості,
І, дивлячись в тривожні рідні очі,
Я бачу, як до мене мама хоче,
З’єднавши у собі усі світи,
Як я колись до неба, дорости.
Спасибі Вам, спасибі, найрідніша,
Не переймайтесь, хай воно болить,
Після грози завжди буває тиша
Незаймана, як одкровення мить.
Нелегкий шлях лежить у край дорослості.
Але у всесвіті тривоги і біди
Зорить усмішка Ваша і дві постаті,
У тім дворі, де ждуть мене завжди.

 

Лист

Василь Симоненко

Знов листа мені прислала мати,
Невеличкий лист – на кілька слів.
Пише рідна, що навколо хати
Наш садок вишневий забілів.
Наче вчора бігав я до школи
І садив ті вишеньки малі,
А тепер гудуть над ними бджоли
І поважні пустуни-джмелі.
Слів таких і треба небагато,
Та вони, як весняні пісні,
Принесли в гуртожиток в кімнату
Теплі-теплі спогади мені.

 

Подарунок мамі

Марійка Підгірянка

З Восьмим березня, мамо, із святом!
З любим святом весни і пісень!
Ми для тебе сьогодні із татом
Подарунок шукаєм весь день.
І ніяк ми не знайдем нічого
І не можемо вибрать — який?
Ти ж бо гідна дарунка такого,
Що лиш в казці бува золотій!
Ми купили вже квітів багато
І шкатулку з намистом рясним...
Та усе нам здається із татом —
Не таким, не таким, не таким.
Мама й каже: — Я знаю, я знаю,
Що було вам не легко... А втім,
Я від вас подарунок вже маю,
І цілком задоволена ним.
Ні, його не купити за гроші,
Не підлеглий він жодній ціні...
Що такі ви у мене хороші —
Це найкращий дарунок мені!

 

Гарна хатка у курчатка

Тамара Коломієць

У маленького курчатка
Біля кладки – біла хатка,
А від хатки до дороги
Стежка стелиться під ноги.
Із розчинених воріт
Вируша курчатко в світ.

Йде, а сонечко згори
Заглядає у двори,
Розсипає по лужку
Квіти в жовтому пилку.
– От якби,– зітха курчатко,–
Колір цей мені у хатку.

А стежиночка в’юнка
Далі й далі утіка –
Між травицею-травою,
Між зеленою, густою.
– От якби,– зітха курчатко,–
Колір цей мені у хатку.

Тут стежиночка мала
До струмочка довела.
А в струмочку небо синє
В кожній світиться краплині.
– От якби,– зітха курчатко,–
Колір цей мені у хатку.

Ось, нарешті, і лісок,
І зозулин голосок –
На галявці, на осонні,–
Спілі ягоди червоні.
– От якби,– зітха курчатко,–
Колір цей мені у хатку.

Далі пагорбок, пеньок,
Під пеньком товстун грибок
У коричневій шапчині
Став на варті при стежині.
– От якби,– зітха курчатко,–
Колір цей мені у хатку.

Так ішло воно, дивилось,
Доки добре натомилось.
Через поле, через сад
Повернулося назад.
А як сонечко зайшло,
Спати в ліжечко лягло.

Тук! – прокинулось курчатко.
Вийшло. Глядь – оце так хатка!
Засміялося: – Чудова!
Вже не біла – кольорова!
Як же звуться кольори?
Запитаю в дітвори.
Хто зуміє їх назвати,
Буде в хатці гостювати.