Вернадський Володимир Іванович

В. Франчук

Вернадський Володимир Іванович

Вернадський Володимир Іванович (12.03.1863, Петербург — 6.01.1945, Москва) — вітчизняний природознавець, основоположник геохімії і біогеохімії, академік Російської АН з 1909 p., академік АН України з 1919 p., перший президент АН України (1919-1921 pp.). У 1895 р. закінчив Петербурзький університет. В 1898-1911 pp. — професор Московського університету. З 1914 р. — директор Геологічного і мінералогічного музею Петербурзької АН. Протягом 1917-1921 pp. жив в Україні. В 1918 р. обраний першим президентом Української Академії наук. У 1918-19 pp. викладав у Київському університеті, 1920 р. — у Таврійському університеті в Сімферополі. В 1922-1939 pp. — директор заснованого ним Радієвого інституту у Ленінграді. В 1926-30 pp. очолював Комісію по вивченню природних продуктивних сил, 1940 р. — Комісію по ізотопах. Проводив дослідження в Україні в межах Полтавщини, Житомирщини, Передкарпаття, Кримських гір. Він збагатив природничі науки глибокими ідеями, що стали основою нових провідних напрямів у сучасній геології, мінералогії, гідрогеології; висунув наукові проблеми практичного значення: геохімії рідкісних та розсіяних елементів, пошуків радіоактивних мінералів, ролі живих організмів у геохімічних процесах, визначення абсолютного віку гірських порід тощо. Академік В. Вернадський — основоположник вчення про біосферу та ноосферу. Він заснував всесвітньо відомі школи мінералогії і геохімії. Став першим дослідником основних геохімічних закономірностей будови і складу Землі. Особливу увагу В. Вернадський надавав поняттям хімічного складу земної кори, атмосфери і гідросфери. Вивчаючи радіоактивні елементи і їхню роль в історії розвитку нашої планети, В. Вернадський прийшов до висновку, що міграція хімічних елементів і енергія радіоактивного розпаду (а не розплавлене ядро) визначають внутрішню енергію Землі, зумовлюють тектонічні процеси. Під його керівництвом вперше в СРСР проведено вивчення родовищ радіоактивних елементів. АН СРСР встановила премії у 1943 p., у 1963 р. — золоту медаль ім. В. Вернадського. Ім'я В. Вернадського присвоєно Центральній науковій бібліотеці АН України. Основні наукові праці В. Вернадського: Геохімія (1926), Біосфера (1926), Нариси геохімії (1927), Біогеохімічні нариси (1940), Хімічна будова біосфери Землі і її оточення (1965), Жива речовина (1978), Роздуми натураліста (1975, кн.1), Роздуми натураліста. Думка як планетарне явище (1977), Проблеми біогеохімії (1980) та ін.

 

Джерело: http://geoknigi.com/index.php