Тарас Шевченко – географ і картограф в Аральській географічній експедиції (1848 -1849 pp.)

Тарас Шевченко – географ і картограф в Аральській географічній експедиції (1848 -1849 pp.)

В Аральській географічній експедиції Т. Г. Шевченко розкрив себе не тільки як художник, але й як географ-картограф.
30 травня 1847 року учасникам Кирило-Мефодіївського товариства оголосили вирок.  А через добу Т. Шевченка в супроводі фельд'єгеря відправлено до Оренбурга, де містився штаб Окремого Оренбурзького корпусу.
Десять років, від 1847 до 1857 року, пробув великий поет, художник, мислитель і борець за волю України на засланні. У 1848-1849 pp. Т. Шевченко брав участь в Аральський експедиції під керівництвом відомого російського мореплавця капітана-лейтенанта О. І. Бутакова. Т. Шевченко служив тоді рядовим в Оренбурзькому лінійному батальйоні № 5, і його відрядили, на прохання капітана-лейтенанта О. І. Бутакова, в географічну експедицію Аральським морем. Метою цієї наукової експедиції було обстежити маловідоме Аральське море та місцевості навколо нього, які були на той час для всього цивілізованого світу в повному розумінні слова terra incognita.
З 5 травня 1848 року Тарас Григорович – художник-дослідник Аральської географічної експедиції. В Оренбурзі збудували військове судно "Константин", яке потім розібрали й перевезли на підводах за тисячу верст в укріплення Раїм, споруджене незадовго перед тим на узбережжі річки Сирдар'ї, яка була тоді природною прикордонною межею між Російською імперією і володінням незалежних степових народів-кочівників. У Раїмі його знову складено й спущено на воду.
Через три місяці починається морська частина експедиції.  30 липня 1848 р. шхуна "Константин" вийшла в море для дослідження берегів Аралу. На шхуні було 27 членів експедиції, серед них і Т. Шевченко.
Ця експедиція вперше описала Аральське море з погляду гідрології, геології, ботаніки, кліматології, визначила режим моря і його глибину, відкрила в ньому невідомі острови, і серед них досить великий (216 км). Перший острів експедиція від¬крила 7 вересня 1848 р., О. Бутаков назвав його ім'ям Володимира Панасовича Обручова, чиїми стараннями було влаштовано експедицію. 9 вересня відкрили ще один острів, на якому від 13-го до 19-го вересня прапорщик Артемій Оникійович Акишев із сімома матросами провів докладну топографічну зйомку. Неподалік цього острова виявилися ще два інші, менші за площею. Капітан-лейтенант О. І. Бутаков назвав усю групу Царськими островами.
Один із учасників експедиції О. І. Макшеєв пише у своїх спогадах: "Про існування цих островів до 1848 року не було відомо. їх не видно з жодного берега, бо вони розташовані щонайменше за шістдесят верст від Усть-Урта, Куланди та Барсакельмеса, а навколишні жителі, не маючи вітрильних суден, на яких могли б виходити у відкрите море, обмежуються лише, і то вельми рідко, найближчим прибережним плаванням. Узимку ж море, що відділяє острови від берегів, якщо й замерзає, то не завжди; але й у ці рідкі зими навколишні жителі, не маючи ніякої потреби переходити через нього навпростець і наражатися даремно на небезпеку бути захопленими бураном, не могли на них натрапити. Нарешті, судячи з місцевих даних і з того, що про острови не існувало ніяких, навіть темних переказів, котрі азіати дуже полюбляють, з вірогідністю можна дійти висновку, щодо 1848 р. на них ніколи не ступала нога людини...".
Т. Г. Шевченко й сам чітко усвідомлював значення для світової науки Аральської експедиції. У січні 1850 р. він писав В. А. Жуковському з Оренбурга: "Был я по долгу службы в Киргизской степи и на Аральском море, при описной экспе-диции, два лета; видил много оригинального, еще нигде не виданного". А в липні 1857 р. у "Щоденнику" поет писав про своє "двухлетнее плавание по неисследованому еще Аральскому морю".
Аральська експедиція дала Шевченкові багато в розумінні не тільки художньому (літературному і живописному), а й у науковому. На основі матеріалів еспедиції складено першу у світовій науці карту Аральського моря і його берегів. Т. Шевченко в листі до В. Жуковського 1850 р. характеризував Аральську експедицію як таку, що дала світовій науці чимало оригінального, нового, ще не баченого в Європі.
Робота, яку виконував Т. Шевченко в цій експедиції, була дуже важлива й цінна. Своїм мистецьким талантом поет узагальнював те, чого вчений не міг би схопити сам, чого, тим більше, не могла охопити жодна фотографія, яка тільки починала своє існування і майже не набула поширення, а тим паче – в практиці наукових експедицій. Понад 700 акварелей і малюнків створив Шевченко за час експедиції, не враховуючи офіційних альбомів та службових  замальовок про Аральське море. Багато з них, щоправда, збереглося. Це, зокрема, "Пристань на Сирдар’ї", "Маяк на Кос-Аралі", "Куч-Арап", "Острів Миколи", "Шхуна Константин" тощо.
Усі учасники експедиції і вся передова інтелігенція Росії розуміли оригінальність і неповторність його малюнків, але не хотіло цього розуміти російське самодержавство.
В Аральській експедиції посилилося зацікавлення Т. Шевченка природою,  археологічними пам'ятками, етнографією. Правда, Т. Шевченко не залишив спеціальних праць з етнографії, бо діяльність у цій галузі не була для нього основною, але збирання, вивчення і використання в його творах етнографічних матеріалів становить наукову цінність.