Сценка "Як Іван Бобир до походу готувався"

СЦЕНКА «Як Іван Бобир до походу готувався»

Діючі особи: ведучий, Іван Бобир, мама, тато, дід, баба, тренер.

Ведучий:
Вчив Івана мудрий тренер:

Тренер:   
«Щоби вдалим був похід,
то за день – не менше! – треба
все продумати як слід.
Брати – тільки необхідне,
зайве – геть без зайвих слів!»

Ведуча:
Що ж, Бобир наш – учень здібний:
Все чудово зрозумів.

Іван Бобир:
Та-ак… Ітимуть у похід (загинає пальці)
Мама, тато, бабця й дід! О…

Ведучий:
Став Іванко рахувати
Необхіднеє – як і слід.

Іван Бобир: (задумливо зводить очі, щось наче вираховує)
Мама… Буде готувати!
Тато?.. Пертиме рюкзак!
Дід?.. Ді-і-ід… О!
Дід – намети розбивати:
В цьому ділі він мастак!
Та-ак… А бабця? Хе-хе!
Бабця рідна теж мені украй потрібна:
У поході на привалі колискові хай співає.

(Бобир задоволено потирає руки – мовляв, усе вирішено чудово-пречудово).

Ведуча:
Так Бобир і порішив,-
І до рідних заспішив.
Всі зраділи! Тільки дід
Не схотів іти в похід,
Хоч умів намети ставить
За якусь мізерну мить.

Дід:
Не похід це – а гулянка! –
Відмахнувся вредний дід.
(махнувши рукою, відвертається)

Іван Бобир:
Що ж, дід – зайвий,
Час і впуть!
Інше все – батьки візьмуть…

Ведучий:
Ось і ранок: час рушати
За Іваном у похід
Бабця рідна, мама й тато
Йдуть, як треба, - слід у слід…

(Перед аудиторією підтюпцем проходить вервечка «туристів», навантажених всілякими речами, явно непотрібними в поході.)

Дід:
Всім привіт! (махає рукою) –
Гука з балкона Бобирям вреднючий дід…

Ведуча: (показує на глядачів)
Вже туристи голосисті
Вщент шкільний забили двір –
Ждуть Івана. Як навмисне,
Забарився десь Бобир.

(Здивовано дивляться на вервечку «туристів»)

Раптом зирк! Немає слів!
Вся родина Бобирів
До туристів крок карбує.
       

Тренер (промовисто б"є  себе в груди, - я мовляв, тренер)
Де стояв – там сів! (гепається на підлогу)

Тренер:
«Що-о-о-це-е?! (тремтячим голосом, показує на Бобирів) –
ледь промовив згодом.

Ведучий: І Бобир йому (показуючи на себе) сказав:

Іван Бобир:
Те, що треба у поході! –
Ще й на рідних показав.

Ведуча:
Словом, що там говорить, -
Не пішов Іван в похід…
А чому? Самі мізкуйте
І по-іншому робіть!

Ведучий: Справді можна лише уявити, що то за похід був би в Івана, коли б він потрапив до нього. Сподіваюсь серед вас таких, як наш товариш, немає? Чи я помиляюсь? Каже те, нема? Що ж, тоді перевіримо!