Година пам’яті загиблих під час Голодомору 1932-1933 рр.

Укладачі: Воєводіна Н.В., вчитель української мови та літератури,
Полтавська І.В., вчитель історії
Запорізької єврейської гімназії «ОРТ-Алєф»

«Зажур гора» (година пам’яті  загиблих під час Голодомору 1932-1933 рр.)

Учасники:
    історики;
    політологи;
    літературознавці;
    журналісти;
    музикант-бандурист;
    вчителі (історії  та літератури).

Обладнання:
    експозиція фотографій (комп’ютерна презентація)
    предметна композиція, присвячена пам’яті жертв холокосту українського народу;
    свічки;
    аудіо записи.

Перебіг  подій за сценарієм:

1.    Вступне слово
    вчителя літератури
    вчитель історії
22 місяці голоду – штучного, рукотворного. Він став глобальною катастрофою 20 сторіччя. З тих далеких 30-х років промовляє до нас правда народу, розіпнута на хрестах його доля, через свідчення очевидців, зі сторінок художніх творів. Весь літературний доробок, що торкається цієї правди, створений письменниками і поетами діаспори, бо в Україні радянські митці, заковані у кайдани жорстокої цензури, перебували у стані духовного рабства.
       Це – моя запалена поминальна свіча по тих 9 мільйонах, а може, десяти, хіба ж то зараз порахувати їхні кісточки на 73-річну  тризну по жертвах Голодомору.
       Пам’ятаємо , що зимою 1932-1933 років помирало в Україні 17 чоловік на хвилину, 25 тисяч людей щодня…
Бавиться люттю гнів.
Знаєш, що значить сваволя?
….Смерть
За п’ять колосків
Із власного поля!
 

Запалюють  свічками велику свічу.

2.    Музична композиція у виконанні бандуриста.

3.    Літературознавці:

Перший учень  (читає вірш М. Будлянського “Весна”).
                         Цей сніг, як сон, прийшов – розтане.
                         Здимить і хмару перейде… весна.
                         Село лежить в тумані.
                         Голодний рік. Голодний день.
                         Іде – не йде. Повзе по мертвих,
                         й хвалити бога – хоч повзе.
                         Весняний дух живий – не спертий
                         До сонця зволить все живе
                         й воно і молиться, і плаче,
                         й радіє сонцю і воді.
                        Якби він знав, коли б побачив –
                        Сини ростуть на лободі.
                        Сини Радянської держави!
                        Та знає вождь, усе він зна…
                        У вус всміхається лукаво:
                        В Москві весна. Його весна!

Другий учень.

                         В селі весна повзе на ліктях,
                         Повзе по мертвих і живих.
                         В долині сонце ловлять діти,
                         Що дзвінко капає із стріх.
                       Знов ворон каркає біду.
                       Забрали тих, хто із комори
                       Пашню останню вимітав,
                       Хто ще активним був учора, –  
                       Сьогодні  ворогом ставав!
                       Голодний рік. Жорстокий світе.
                       Дай хоч надію для живих.
                       Весна. І сонце ловлять діти,
                       Що дзвінко скапує із стріх.

Повністю скачати сценарій за посиланням "Скачати" нижче: