День Конституції. День молоді (сценарій свята)
“ОСНОВА ЖИТТЯ – МІЙ ЗАКОН ОСНОВНИЙ”
Ведуча:
Україна... В одному цьому слові й для нас і навіть для чужинців бринить музика смутку і жалю.
Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу й чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними піснями...
Ведучий:
Але 24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила Акт незалежності України та створення самостійної держави – України.
Ведуча:
А у державі, має бути затверджений Закон, за яким вона існує.
Таким Законом є Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року.
Ведучий:
Конституція України – це не лише Закон законів, це серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства.
Вона увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України.
Ведуча:
Вистраждавши, виборовши собі волю, Україна має тепер свою державну мову, свої державні символи: Герб, Прапор, Гімн, які уособлюють її історію, її сутність.
Ведучі йдуть зі сцени. Затемнення.
На сцені театралізований блок –
“Нема ціни святині дорогій...”
(легенда про державні символи)
Дикторський текст:
Давним-давно колись жила собі жінка і було у неї три сина. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ.
1-й син:
Мамо піду-но я межи люди, подивлюся світ.
Мати:
Ну що ж, сину, йди та пам’ятай рідну домівку, а на згадку візьми з собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває вона тебе.
Дикторський текст:
Минув час і завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьохпроменева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім’я Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали гербом.
Тексти, що пояснюють сутність символіки, супроводжуються відповідними відеоматеріалами, що демонструються на відеоекрани.
Ведуча:
Золотий Тризуб на блакитному тлі – символ влади.
Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб – це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме Тризуб вважають гербом України? Мабуть тому, що число три завжди вважалось магічним, духовним, в ньому відображено триєдність життя. Це – батько, мати, дитина, які символізують собою силу, мудрість, любов.
Дикторський текст:
Настала черга середнього сина. Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами прославляв він свою матір і одержав ймення – Прапор (демонструється відеоряд).
Ведуча:
Національний прапор України – це жовто-блакитний прапор. Жовтий колір – колір хліба, життя, а блакитний – це колір неба, води, миру.
Дикторський текст:
А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. І одержав син за свій джерельний голос, величний спів ім’я – Гімн.
Ведуча:
З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями. Слухаючи Гімн Батьківщини, ми завжди згадуємо історію і велич свого народу, сповнюємося гордістю за його героїчні подвиги та трудові досягнення.
Виконується Гімн України.
До ведучої приєднується ведучий.
Ведучий:
Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить.
Нам берегти тебе, Соборну і єдину
І нам твою історію творить.
Ведуча:
У згусток, спресований мудро і чисто,
Він змістом став наших і діянь, і мрій.
Основа життя і мого, і Вітчизни.
І доля моя – мій Закон Основний.
Ведучий:
Тобі, Україно, мій славний народе,
Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку,
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Батьківщино,
Свята незалежна, моя Україно!
Ведуча:
Але вся історія та слава України була затаврована і знищена. Довгі роки українська національна символіка і національні традиції залишались забороненими і невідомими для народу.
“Благословенна будь, державо молода!”
Ведучий:
Молодь – це майбутнє держави. Конституція України охороняє її інтереси, їх право на освіту і гармонійний розквіт життя.
Ведуча:
Сьогодні поряд із державним святом ми відзначаємо День молоді. Держава вірить в свою талановиту і працелюбну українську молодь, яка матиме гідне життя і світлу долю. Але їй ще треба навчитися жити за законами Конституції.
Ведучий:
Закон життя я схвалюю в труді.
Він в нашім хлібі, в пісні та у слові.
Законом цим зростають молоді,
Законом цим красуються будови.
Ведуча:
“Ми вірим в майбутнє твоє, Україно! –
говорять сьогодні дорослі й малі. –
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас – єдина,
Немає такої, як ти, на землі.”
Ведучий:
Я сприймаю, немов нагороду
Це співзвуччя добра і краси,
Що нащадок вкраїнського роду,
Що Вкраїни коханої син,
Що вкраїнська усміхнена мати
На світ Божий родилась колись,
Що Поділля, Полісся, Карпати
В долі власній моїй обнялись.
Ведуча:
І мені серед друзів не тісно,
Не доводиться червоніть.
Богом дану свою щиру пісню
Я зуміла всім серцем зігріть.
І я горда до щему, до болю,
Що у співі, як вмію, зіллю
І стеблину вкраїнського поля,
І вкраїнського неба зорю.
Виконується пісня “Моя Україно”, сл. М.Ясакової, муз. С.Городинського
Осипає сонце землю золотом,
як було і сотні літ назад,
А вона йому сміється молодо
І квітує, як весняний сад.
Це земля України,
Де дідівські могили,
Що у славі козацькій,
як у квітах калина.
Неба синь і поле колоскове
В світанковім мареві бринить,
Розправляє крила рідна мова,
Піснею до матері летить.
До моєї Вкраїни,
Де дідівські могили,
Що у славі козацькій
Як у квітах калина.
Це – моя Батьківщина
І для доньки й для сина,
Це – моя Україна,
Що у світі одна.
Використані матеріали Вінницької ОУНБ
Джерело: https://sites.google.com/